Коротко про історію маршруту
Стежка бере початок від адміністративного будинку Женецького природоохоронного науково-дослідне відділення. Маршрут був створений в 20-х роках минулого століття за часів Австро-Угорщини. До наших часів збереглася частина дороги вимощена камінням, яка використовувалася для проїзду кінних карет.
Враховуючи певні кліматичні показники, на даній території виділено три термічні зони: помірну (650–850 м н.р.м.), прохолодну (850–1200 м н.р.м.) та холодну (до вершини Круглоявірника – 1221 м н.р.м.).
Природні цікавинки
Переходячи через підвісний місток, потрапляємо в смереково-березовий ліс, з участю сосни звичайної реліктової. На віддалі 600 м від початку маршруту насадження переходять у смереково-ялиново-сосновий праліс, середній вік насаджень якого 130 років.
Проходячи серпантином, стежка охоплює природні комплекси з різноманітними ландшафтами лісового і субальпійського поясів і розміщена в зоні регульованої рекреації. Її нижня частина розташована на схилах обвально-осипного зносу, крутизна якого в деяких місцях досягає 50 – 60 градусів. Схили вкриті брилами, щебенем, валунами, що відносяться до дрібних гравітаційних типів рельєфу. Весь подальший маршрут проходить по схилах інтенсивного площинного змиву. Серед дрібних форм рельєфу переважають яри, гірські звори, промивини, обвали та зсуви, часте розповсюдження мають кам’яні розсипи
Лісовий масив у середній частині маршруту (до 2100 м від початку) представлений природно відновленим 140-літнім буково-ялицево-смерековим лісом з елементами пралісу. Досягнувши висоти 1220 м н.р.м., стежка виводить на приполонинну лісову луку Круглоявірник. Хребет та вершина, на яку виходить стежка, приймають округлу форму.
За матеріалами КНПП.