Татарів

Татарів – поселення-насінина. Його історія неймовірно надихає на життя і подібна до того, як природа здатна відтворювати і плекати кожне своє зерня та паросток. Перш ніж стати знайомим туристам Татаровом, це село звалося Прутець, згодом – Белзець і Кремінці з подачі радянщини, та навряд чи ви вже почуєте ці назви. Більшість селян, що їх пам’ятали, не повернулись із полів Другої світової війни. Але їх нащадки і повернули сюди довоєнну назву Татарів. І це цікава локальна історія. Бо ж хоча в офіційних документах це село і постає у XVII ст., та назву багато хто з місцевих пов’язує з легендарною обороною Карпат і від монголо-татарської Орди. Тож не доведено, але можливо обживати долину Татарова люди стали в часи давніші за архівні. Спершу у важкій праці й традиційних гірських промислах, а вже більш ніж століття це село відоме своєю магнетичною природною розрадою і місцями відпочинку. А згодом тут зарясніло лижними костюмами і у Татарові стартували маршрутні тури, не лише в теплу пору, а й в снігах для любителів лижних мандрівок чимчикували на сусідню гору Хом’як, а згодом, крізь Ворохту і до Говерли. З появою залізничної станції, що й тепер вражає своїми архітектурними готичними формами, сюди прямувало чимало туристів і поважних гостей із Кракова, Львова чи Відня. Та й тепер туристичне життя у Татарові курсує у напрямку гір. Курортне село є найближчим транспортним вузлом для гостей, що обирають відпочинок у гірськолижних комплексах Буковелю.

Польський путівник початку XX ст. характеризує Татарів як «кліматичний курорт», який чепурився затишними віллами, а згодом і санаторіями. Це затишне село – визнана карпатська оздоровниця, де успішно і природньо лікують захворювання легень та дихальних шляхів. Мандрівники досі віддають належне ефекту гірської ароматерапії та щороку їдуть відчути наживо мову дикого лісу і поринути у спокій альпійських полонин, що височіють над селом та вглядаються у вигини Чорногірського хребта. В чому ж сенс кліматичного відпочинку? Високогірне чисте повітря, благотворне поєднання букових та хвойних лісів, чиста джерельна вода – все це суцільний детокс і антистрес та швидко сприяє відновленню тіла й ментального здоров’я. Популярні і живописні туристичні маршрути звідси ведуть до живильних диких водоспадів Женецький гук і Нарінецький. Їх бистрі води несуться з самого верхів’я у гірському масиві Ґорґани в гущавині старого лісу і напувають енергетикою. Та й не лише людей, а й пишні заквітчані полонини та дикі ягоди влітку. А восени довкола високих шляхів, гості традиційно опановують знамениті грибні полювання. Взимку ж Татарів запрошує на схили любителів гірськолижного спорту, або традиційного карпатського релаксу в гарячих і молодильних чанах, вздовж стрімкої течії Прута.

Татарів старанно та з повагою береже свій культурну ідентичність. Вона, як і розкішна природа довкола, народжена в горах, заґартована ними і щедро присмачена усіма принадами екологічно чистої місцевості. Варто лиш завітати до локального музею і відчути атмосферу цього колоритного спадку і оцінити колекцію ужиткового краму, побутового приладдя та одягу, зібраного у селі та ближніх околицях. А в самому центрі села гостей вражає памятка сакральної архітектури – деревяна церква Святого Дмитрія Солунського, зведена в гуцульському стилі у ХІХ столітті. Одноповерхова і хрещата в оригінальному плані, святиня має індивідуальну композицію і досі вражає своєю аутентикою і сповнена молитов. Богослужіння в історичній святині провадить громада української греко-католицької церкви. Культурний спадок Татарова повен ексклюзивних смаків, що тут формувались багато століть, гартувались суворими умовами життя і насичувались джерельною водою, екологічно чистим повітрям та щедрими дарами дикого лісу. Місцеві садиби славляться своїми гастрономічними щедротами і гостять мандрівників ситними стравами з м’яса грибів та сиру, локальним пивом та вином. Усе це в більшості, як і колись сходить з гір, що так мальовниче витинаються над курортним селом. Тож за бажання можна здійнятись на високу полонину і наживо побачити, як сучасні горяни господарюють у верхів’ї, випасають худобу, виготовляють сир і збирають цілюще різнотрав’я, що смакує у чашці гарячого чаю чи настоянки і в зимну пору по всіх околицях розносить аромати із теплих чанів.